За роки, що пройшли "під вітрилами", чи не вперше я опинився не серед учасників, а "на березі", та іще і в ролі судді. Отож, мав нагоду побачити й пережити гонку не "зсередини", а поглядом зі сторони охопити увесь театр дій, належним чином оцінити "гру" кожного екіпажу.

Серпень, 7-ма регата "Кубок Стугни". Як і завше, ми намагаємося зберегти її відмінності: по можливості (як вітер дозволить) тривала дистанція, нічний фініш, дещо "сімейна" організація. Старт, як правило, на фарватері, біля 80-го буя. Поворотний знак, залежно від погоди, - у Ходорові, Щучинці або у Ржищеві. Фініш - на вході до яхт-клубу. Завжди цікавий у тактичному плані відрізок дистанції Трипілля-Витачівський мис: під крутим берегом вітер підступно "крутить", відчутно змінює і напрямок і силу. Тут частенько розігруються найдраматичніші ситуації.

Цього разу під прапори регати зібралося 24 яхти. Було дуже приємно: до нас ходять, не обминають. Хоча клубівські господині, організатори столу, зізналися потім, що трохи потерпали, чи вистачить на всіх картоплі. Та це було потім, а поки що незмінний суддя змагань Костянтин Маркевич збирає капітанів на "велику раду". Одна з одвічних проблем любительських гонок такого рівня (і "Кубку Стугни" зокрема) - надто різнокаліберний флот, отож дуже важко зібрати однорідні стартові групи. Ось і тепер довелося приймати кілька вольових рішень: "Лагуну" ставимо в групу до чвертьтонників, "Вікінг" - до мінітонників. Інакше ніяк не виходило. І я дуже вдячний хлопцям - жодного протесту з цього приводу, хоча умови для них явно невигідні. Але всі розуміють, у якому становищі судді.

Перша неприємність: наше "штатне" суддівське судно "Санта" не може вийти на дистанцію - поломка двигуна. Виручає новий командор клубу Олександр Войтенко - дає свій катер "Амур". О 12.00 лунають удари стартової ринди, злітає у височінь ракета - гонка почалася.

Швидкохідний катер дав нам можливість супроводжувати регату практично на всьому її шляху до поворотного знаку. І як на долоні ми бачили всі перипетії змагань. Слабкий вітер, що протягом гонки постійно змінював напрямок щораз вносив свої корективи, зводячи на манівці одних, підштовхуючи інших. Проти Витачівського мису лідером упевнено йшов "Сюрприз", трохи далі були "Оса", "Фокус", за ними - "Лагуна", "Кардинал", "Лтава"... Та на підході до стайківських дач "Сюрприз" був уже п'ятим. Зате до групи лідерів упритул наблизився "Берендей", котрий стартував передостаннім і з великим запізненням. Свій вітер знайшов "Еос" - він обставив і свою групу, і майже всі чвертьтонники. А ось "Лагуна", що так добре йшла до цього, звалилась вліво під острови, заштиліла і таким чином опинилась у хвості регати. Якийсь час тримався за лідерами катамаран "Матадор", але йому також не вистачило вітру. Не поталанило й капітану Самусю на своєму ветеранистому (35 років на воді - це таки не абищо!) катамарані "Вега": він теж потрапив у затяжну штилеву смугу. До речі йому і капітану чвертьтонника "Іріс" Володимиру Алексєєву було найважче - вони йшли в одиночку.

Під вечір яхти наблизилися до Ржищева. Вітер, покрутившись, врешті визначився, звідки дмухати, і на дистанції запанував легкий правобережний бриз. Він дозволив яхтам іти на знак і назад у галфвінд. Ми на "Амурі" вже зайняли позицію біля поворотного буя. Чекаємо. Першим (о 19.33) обійшов знак "Берендей". От вам і невдалий старт - всю регату "взув"! На таке здатен лиш дуже толковий яхтсмен. За лідером пішла на поворот "Оса", далі у жорсткій боротьбі на грані фолу "обігнулись" "Сюрприз" і "Фокус". Яхти підходили до знака щільним ланцюжком, практично без великих пауз. О 20.16 "скрутили" поворот "Іріс" та "Матадор". І лиш "Вега" значно відстала від загалу, дійшовши до повороту о 22.11. На той час уже було відомо, що "Січ" і "Леді Ді" зійшли з дистанції.

Отож, половину шляху пройдено. І наш "Амур" рвонув крізь ніч назад до Витачівського мису, навздогін регати.

На превеликий подив основна частина яхт уже встигла дійти до Халеп'я. Стійкий галфвінд допоміг екіпажам подолати зворотний шлях на 2 години швидше, незважаючи на супротивну течію. Перевагу мали яхти з довгою ватерлінією. Перед Українкою в перших лавах уже йшов "Кардинал", наздоганяючи "Берендея", котрий, проте, впевнено не поступався лідерством. Значно поліпшили свої позиції на дистанції "Надєжда", "Лагуна" і "Матадор".

Та ось, нарешті, ми на фініші, аби не пропустити ані найменших подробиць останнього акту цього захоплюючого дійства - гонки. Вже з берега бачимо, як із-за набережної Українки з'являються перші яхти. Власне, корпуси ледве вгадуються, а над нічним Дніпром ніби летять різнобарвні світлячки - яхтові ходові вогні. Ось-ось вітатимемо першого переможця. Аж раптом (от тобі й на!) "Берендей" несподівано повертає у гирло Стугни, не дійшовши до входу в яхт-клуб кілька сот метрів. Не зорієнтувались у темряві?! Так і є, впевнено йде все далі від перемоги. За горе-Сусаніним повернув і "Кардинал". Цей хоч і не зайшов так далеко, зате надибав мілину поруч з міським пляжем. Та коли "Кардиналу" це нічим не загрожувало, то "Берендей" просто таки подарував своє трудове перше місце "Фокусу". Прикро, але...

Ще одна несподіванка, тепер уже приємна, - вражаючі результати "Матадора" і "Лагуни", які обійшли знак у числі останніх. Отака вона, гонка!

Ось фінішний протокол:

Примітка: 6-та група ішла по скороченій дистанції.

А вранці було найприємніше - нагородження переможців. У цьому вже вкотре нам неодмінно допомагає фірма ТЕКСМА - на пільгових умовах надає синтетичні троси для призів. І хотів би я бачити хоча б одного яхтсмена, котрий би відмовився від такої добрячої "вірьовки", як кажуть одесити. Всі екіпажі також одержали дипломи про участь у гонці. А потім були традиційні картопля і чарка, і соковиті коментарі найтонших нюансів кожного етапу гонки. Все це за великим столом, організованим всюдисущим Дем'яновичем, директором клубу, на вступні внески учасників змагань.

По всьому, гонка вдалася. Цікаві вітри, немалий флот, ніяких поламок, конфліктів і (що рідкість!) незадоволених. І мені, як одному з організаторів і головному судді, хочеться іще раз подякувати всім і - до нових зустрічей на березі Стугни.

Богдан Парфенюк, яхтовий капітан. Літературний виклад Валентини Парфенюк.